Кліматична кореляція, або До чого варто готуватись фермерам
Кліматична кореляція, або До чого варто готуватись фермерам
Кліматична кореляція, або До чого варто готуватись фермерам
Кліматичні зміни та інтенсифікація агровиробництва, окрім всього, погано впливають на ґрунти. Провівши дослідження та змоделювавши дію клімату на врожайність, науковці прийшли до висновку, що негативні кліматичні тенденції в Україні з часом тільки посиляться.
За словами фахівця, вже зараз помітно, що посушливі зони активно просуваються з Півдня на Північ країни. Зокрема, за останні 85 років суттєво зменшився індекс зволоженості, атемпературна динаміка підвищилася. Таким чином, майже половина українських орних земель перебуває в посушливій зоні.
«Експерти ФАО і Світового банку виявили, що через вимивання ґрунту наша країна втрачає 500 млн тонн землі щорічно. Таким чином, чорноземів вистачить лише на… 75 років. Якщо підрахувати витрати вимивання ґрунтів у грошовому еквіваленті, то ця цифра досягне 5 млрд доларів. Водночас аграрний сектор приносить ВВП 10 млрд доларів. Таким чином, це ВВП ми виробляємо внаслідок втрати родючості унікальних чорноземів», — заявив експерт.
Сповільнити цю динаміку може усвідомлене агровиробництво, яке передбачає збереження ґрунтів, а також розвиток агрострахування, яке допоможе майбутнім власникам землі навчитися мінімізувати ризики, пов’язані зі зміною клімату в Україні.
«Експерти ФАО і Світового банку виявили, що через вимивання ґрунту наша країна втрачає 500 млн тонн землі щорічно. Таким чином, чорноземів вистачить лише на… 75 років. Якщо підрахувати витрати вимивання ґрунтів у грошовому еквіваленті, то ця цифра досягне 5 млрд доларів. Водночас аграрний сектор приносить ВВП 10 млрд доларів. Таким чином, це ВВП ми виробляємо внаслідок втрати родючості унікальних чорноземів», — заявив експерт.
Сповільнити цю динаміку може усвідомлене агровиробництво, яке передбачає збереження ґрунтів, а також розвиток агрострахування, яке допоможе майбутнім власникам землі навчитися мінімізувати ризики, пов’язані зі зміною клімату в Україні.
ТОП-ЗМІН В АГРОСФЕРІ,
ЯКІ, ЗГІДНО З ПРОГНОЗОМ ФАО, ВІДБУДУТЬСЯ ВЖЕ ДО 2030 РОКУ
ОЗИМА ПШЕНИЦЯ
найближчими роками залишатиметься найбільш урожайною — приріст на 20–30%;
РІПАК
до 2030 року можна очікувати сприятливих кліматичних умов для вирощування ріпаку в більшості областей Полісся, несприятливих — в областях Південного Степу;
ЯРИЙ ЯЧМІНЬ
до 2030 року можливе підвищення урожайності ярого ячменю в середньому на 15–20%. Однак у південних та південносхідних областях його урожай може зменшитись на 15–25%;
КУКУРУДЗА
максимальний рівень ризику для кукурудзи: недоотримання врожайності може сягати 20–30%, зокрема в областях Південного Степу, Харківській, Луганській, Донецькій та Дніпропетровській областях;
ПОШИРЕННЯ АРЕАЛУ ШКІДНИКІВ, ЗБУДНИКІВ ХВОРОБ, КАРАНТИННИХ ОБ’ЄКТІВ,
ЗБІЛЬШЕННЯ ЇХНЬОЇ ЧИСЕЛЬНОСТІ ТА КІЛЬКОСТІ ГЕНЕРАЦІЙ
СОНЯШНИК
до 2030 року навіть у Північному Поліссі зможуть повноцінно визрівати ранньота середньостиглі сорти соняшнику, можна очікувати високу урожайність;
СОЯ
сприятливі умови для вирощування сої збережуться до 2030 року в усіх ґрунтово-кліматичних зонах країни, крім північних і західних районів Полісся. У Степу ризик ймовірного недобору урожаю становитиме 20–30%;
ЯГОДИ
до 2030 року для підгалузі плодів та ягід існує ризик зменшення урожайності через витрати ресурсів рослин на пристосування до перепадів температури та відновлення після стресу; збільшення частоти пошкодження заморозками, від градів та зливи;
ОВОЧІ
до 2030 року можна очікувати зміни структури посівних площ овочевих, перехід до пізньостиглих більш урожайних сортів традиційних овочів. Надалі можна очікувати розширення зони, сприятливої для баклажанів, солодкого перцю та томатів;
Однак вже сьогодні є чіткі рекомендації фермерам, складені на основі світового досвіду:
- Диверсифікація рослинництва з урахуванням сучасного агрокліматичного районування територій.
- Селекція посухостійких із високою продуктивністю сортів і гібридів сільськогосподарських культур.
- Збільшення різноманіття культур для зміцнення резистентності агроекосистеми до зовнішніх стресів.
- Розширення посівних площ для видів і сортів сільськогосподарських культур із коротким періодом вегетації, що дасть можливість отримувати по два-три урожаї окремих культур.
- Впровадження та відновлення ефективних систем зрошення (зокрема, крапельного).
- Відновлення та створення нових полезахисних лісових смуг (агролісівництво).
- Зміщення строків сівби ярих зернових культур на більш ранні, озимих — на більш пізні дати, що забезпечить ефективне використання посівами запасів вологи у ґрунті.
- Системи моніторингу за хворобами та шкідниками.
- Удосконалення ефективної системи страхування в рослинництві.
В умовах стрімкої зміни клімату агровиробникам варто практикуватись у кліматичному фермерстві. А це цілісна система, яка визначає ризики, пов’язані зі зміною клімату та найкращими практиками для розв’язання цих проблем. Розглянемо детально дві тактики. Перша — збереження води. Кліматичне сільське господарство сприяє розробці низки практик збереження води, таких як висадка «буферних» дерев, кущів уздовж річок та струмків для запобігання ерозії ґрунту. Друга — збереження ґрунтів. Такі методи, як контурна посадка чи безплужна обробка землі зменшують ерозію від вітру або проливних дощів чи повеней.
Експерти ФАО і Світового банку виявили, що через вимивання ґрунту наша країна втрачає
500 млн тонн землі щорічно
ТЕТЯНА АДАМЕНКО:
«ПРОГНОЗИ КЛІМАТОЛОГІВ ОДНОЗНАЧНІ — ПОДАЛЬШОГО ПІДВИЩЕННЯ ТЕМПЕРАТУРИ НЕ УНИКНУТИ, ПИТАННЯ ТІЛЬКИ У ШВИДКОСТІ ЦЬОГО ПРОЦЕСУ»
Кліматична ситуація вже декілька років поспіль стає суворим випробуванням для аграріїв. Посухи, глобальне потепління, зміна технологічних карт та зміщення строків посіву грають з аграрієм у гру, яку йому не завжди під силу виграти. Яку агрометеорологічну картину маємо на сьогодні і до чого ще слід готуватись у майбутньому «Агробізнесу Сьогодні» розповіла начальник відділу агрометеорології Гідрометцентру України Тетяна Адаменко.
Розкажіть, яку на разі агрометеорологічну ситуацію маємо у країні?
У якому стані зараз озимі культури на полях?
— Цього року ми мали абсолютно аномальну, безсніжну зиму. Чітко можна сказати, що метеорологічної зими в країні не було. Цього року навіть на півночі країни цього не було, максимум «мінус» тривав 3–5 днів. Загалом за 3 зимових місяці середня температура має бути для нашого клімату –3,7 градуса, а у нас було +1,5.
Ситуацію на полях я б назвала середньою. На сьогодні критичних моментів я не бачу. Озимі відновили вегетацію, почали відростати достатньо рано — ще наприкінці лютого, і це позитивний чинник. Адже чим раніше це відбудеться, тим менше шансів потрапити у весняну посуху.
Метеорологічна зима — це тривалий період із від’ємними середньодобовими показниками
Адже чим раніше це відбудеться, тим менше шансів потрапити у весняну посуху. Цього року, у холодний період (листопад — березень) опадів випало лише 50–60% від норми, тобто поповнення запасів було мінімальним. Але кількість опадів і характер зими, а також відсутність промерзання ґрунту сприяли тому, що вся волога засвоювалась ґрунтом. Було б набагато гірше, якби зима була суворою, і відбулось промерзання. Ґрунт взимку був, здебільшого, талим, тож майже всі опади, навіть від туманів та роси, засвоювались ним у вигляді додаткової вологи. Зараз рослини витрачають вологу із верхніх шарів, де вона поки що є, і можуть нормально вкорінитись. Але ситуація далі не дуже оптимістична: наступні 8–10 днів опадів не буде, адже наша територія перебуватиме під впливом потужного антициклону. Тож на початку квітня ми спостерігатимемо швидке випаровування вологи. І якщо для озимих це не стільки актуально, то для посіву ярих культур — критично важливо. Тому зараз якраз сформувався ідеальний момент для посіву. А надалі — сподіватимемося на додаткову вологу, опади у квітні-травні.
Чи всі озимі культури пережили зимовий період?
Ситуація краща, чи гірша, ніж минулого року?
— Вона схожа на тогорічну. Посіви менш розвинуті, проте це наслідки не аномальної зими, а сухої осені. Посівів озимих у поганому стані майже немає, загалом їх стан середній і втрати мінімальні. Найгірше виглядають рослини, яким найбільше не вистачало вологи з осені. Це Одеська, Полтавська та Черкащина і там лише трохи гірше, ніж торік. Найгірший чинник, що разом з озимими добре «перезимували» шкідники та хвороби. У нас є повідомлення, що на деяких полях до 20% майбутнього врожаю пошкоджують мишовидні шкідники. Захисту аграрії будуть вимушені приділити більше уваги цього сезону.
Чи правда, що аграрії уже зараз відчувають нестачу вологи,
посуху на полях, навіть після зими?
— Так, справді, мене все більше турбують ці посушливі явища на території України. Говорити, що у нас велика посуха — зарано, але є регіони, у яких ситуація цього року не найкраща, зокрема це у західних регіонах Миколаївської та Херсонської областей, на півдні Одещини. Там велика кількість полів, а опадів випало історично мало у холодний період — менш як 40−50% норми. Приміром, згідно зі спостереженнями нашої метеорологічної станції в Ізмаїлі, починаючи з 1 листопада і до 31 березня повинно випасти 165 мм опадів, тоді як станом на 25 березня цього року мали лише 60 мм опадів. Загалом в Україні вологи у глибоких шарах ґрунту менше, ніж торік. У метровому шарі ґрунту вологи на разі на 30−40 мм менше, ніж у тому році.
Зима була майже безсніжною та відносно теплою, натомість у березні ми бачимо і мороз, і сніг.
Як це вплине на перебіг сезону весняно-польових робіт?
— Сніг у березні — це звичне явище, загрози не несе. Це якраз більш нормально для нашого клімату, аніж аномальна тепла та абсолютно безсніжна зима. Для польових культур вид опадів немає значення, їм потрібно поповнити вологу, щоб розвиватись. А от для садів та плодових культур, які вже встигли заквітнути, зниження температури до −5 °С, і навіть −10 °С (як ми фіксували у Луганській області), може коштувати пошкодженням плодових бруньок. Проте більш точно, чи було значне пошкодження садів, можна сказати на початку квітня.
Ці всі явища, про які йшлось вище, так чи інакше
пов’язані зі зміною клімату, чи не так?
— Складне питання, і тут діє сукупність чинників, пов’язаних із діяльністю людини й природними процесами. Приміром, зараз через ситуацію із пандемією коронавірусу у багатьох країнах обмежено рух транспорту, літаків та роботу деяких промислових об’єктів, які отруювали атмосферу викидами. Тож не виключаю, що це може, бодай трохи, сповільнити глобальне потепління на планеті, і покращить стан природи, повітря.
А взагалі, посуха і зміни температурного режиму в Україні — це взаємопов’язані речі?
Як глобальне потепління, посухи впливають і які будуть впливи у майбутньому на сільське господарство?
— Посухи — це характерне явище для всього світу. Останні 5 років ми це постійно бачимо в Україні, і дедалі ситуація погіршуватиметься. Опадів ставатиме менше, або ж їх кількість не змінюватиметься, ніж зараз, і це відбуватиметься на фоні підвищення середньої температури повітря. Якщо врахувати, що за останні 10 років середня літня температура підвищилась на 1–2 градусів, ефективність опадів зменшуватиметься внаслідок збільшення випаровування. Для України зараз більш характерні посухи у другій половині літа та восени, а от весною ми спостерігаємо їх менше. Весняна посуха більш шкідлива для рослин.
Який вплив на зміни клімату здійснює
безпосередньо сільське господарство?
— Це одночасно і постраждалий, і винуватець. Тому що викиди вуглекислого газу, приміром, від утримання тваринництва — ВРХ, іншої худоби впливають на утворення так званого «парникового ефекту».
Що агровиробники та всі ми, зрештою, можемо зробити
вже сьогодні для збереження природного балансу?
— Таких механізмів напрацьовано у світі не мало. Потрібно просто зменшувати викиди з ферм, використовувати вологонакопичувальні технології, менше використовувати корисних копалин. Та найголовніше, на чому я б хотіла акцентувати, — нарешті навчитись дотримуватись сівозміни. Не виснажувати ґрунт, а навпаки, давати йому ресурс. Потрібно більше використовувати страхові культури, нішеві культури, кормові трави. Перестати сіяти соняшник після соняшнику, як ми бачимо в усіх регіонах. Тут, здавалось би, елементарна річ, але прибутки затьмарюють розумні думки деяким аграріям. Сьогодні прибутки, а завтра — збитки, бо вже нічого на виснаженій землі не виростиш.
Чи є вже якісь прогнози на майбутнє:
як продовжуватиметься зміна клімату?
— «Завдяки» своєму географічному положенню Україна дуже чутлива до змін клімату, і ми відчуватимемо це дедалі сильніше. Більше і швидше всього температура росте у континентальних країнах. І це менше стосується Західної Європи. Приміром, якщо подивитись на Північ, то у Білорусі потепліло останніми роками ще більше, ніж у нас. Раніше там було два кліматичні пояси — холодний та дуже холодний. А зараз у них з’явився теплий кліматичний пояс, який простягається біля кордонів нашої Чернігівської області. Якщо раніше там сіяли кукурудзу тільки на силос, то тепер висівають на зерно у південних районах.
Що стосується темпів зміни клімату, то якщо у глобальному масштабі температура підвищилась за останні 10 років на 1 градус, то в Україні — на 1,5 градуси. Тому висновки напрошуються самі собою. Прогнози кліматологів однозначні — подальшого підвищення температури не уникнути, питання тільки у швидкості цього процесу. До 2000 року швидкість підвищення глобальної температури оцінювалась як 0,4 °С за 10 років, то зараз цей показник майже подвоївся, і може бути ще швидше.
На 1–2°C підвищилась середня температура повітря за останні 10 років
Що робити фермерам, щоб адаптуватись до змін клімату,
окрім висіву посухостійких культур?
— Найголовніше — це знати, що відбувається, і звертати на це увагу у своїй повсякденній діяльності. Формувати свої технологічні карти таким чином, щоб технології не вбивали землю, ґрунт. Велика проблема, що фермери мають мало інформації про клімат. Нам пощастило, що в країні ще порівняно хороша ситуація із водними ресурсами. Але без ощадних технологій водокористування, інноваційного краплинного та інших видів зрошення не обійтись. Проте у зміні клімату є позитивні моменти — можливість для фермера спробувати нові, нетрадиційні культури для нашої кліматичної зони. Ті ж цитрусові, арахіс тощо. Треба бути максимально гнучким, розуміти ризики і думати як мінімум на два-три кроки наперед.
Розмовляла Ірина Глотова