Управління якістю води дає змогу не лише поліпшити ефективність поливу та обприскування посівів культур, а й розширює можливості її застосування за обмеженості ресурсів

З кожним роком агровиробники все більшу увагу приділяють якості води, яку використовують для поливу або під час приготування робочого розчину для обприскування посівів засобами захисту рослин (ЗЗР) чи мікродобривами. Адже застосування води на культурах, яка відповідає вимогам високої якості, — це не тільки запорука високої ефективності дії ЗЗР та добрив, а й також гарантія тривалої експлуатації поливних систем, обладнання обприскувачів, не кажучи вже про нормальний фізіологічний стан рослин та підвищення їх врожайності.

За останні 20 років в Україні ставлення до якості використовуваної води в сільському господарстві змінилося та перейшло від простих досліджень води до складного вивчення взаємозв’язків у системі «вода — ґрунт — рослина». Тобто сучасний підхід оцінювання якості зрошувальної води ґрунтується на цілій системі складників, таких як склад води та ґрунту, солестійкість рослин, а також агрономічні, гідротехнічні та санітарні показники.

За даними Держводагентства України, на близько 70% площ, відведених під зрошення, використовують поливні води з мінералізацією менш ніж 1 г/дм3, на всіх інших площах — понад 1 г/дм3. При цьому поливну воду з мінералізацією 1–2 г/дм3 використовують для поливу 18–20% площ зрошуваних земель, і лише 7–9% їхньої площі поливають водами з мінералізацією понад 2 г/дм3.

«Якщо розглянути Південь України, зокрема Новотроїцький район, що на Херсонщині, то там кількість солей у воді зі свердловини, (а ми перевірили всю воду, яка сьогодні є), може сягати і до 8 г на один літр води! Така вода, якщо ми її використовуємо під час приготування робочих розчинів ЗЗР і мікродобрив, спричиняє гідроліз діючої речовини та комплексонату відповідно, тобто їх руйнування», — зазначає Сергій Адаменко.

До речі, як повідомляють науковці Інституту ґрунто­знавства і агрохімії ім. О. Н. Соколовського, загальна мінералізація і хімічний склад поливних вод характеризуються чітко вираженою сезонною мінливістю. Помітно при цьому змінюються лужні властивості вод, коли водневий показник рН коливається в межах від 7,4–7,9 до 8,0–9,0, а інколи й вище.

Таким чином, кожен агровиробник повинен зрозуміти, що, маючи можливість встановити системи зрошення та доступ до водних ресурсів, не можна бездумно використовувати будь-яку воду для поливу. Перше, що потрібно зробити, — провести дослідження води. Адже якість — це один із вирішальних чинників, який визначає ефективність зрошення та обприскування посівів засобами захисту рослин і мікродобривами.

Якою ж має бути вода для поливу та бакових сумішей? Оцінювання якості води здійснюється на основі таких показників, як наявність та кількість солей, рівень рН, рівень лужності, термодинамічні потенціали, температура води та інші. Визначення усіх показників можна провести у спеціальних лабораторіях.

«У наших лабораторіях ми проводимо дослідження широкого спектра зразків — це і дослідження ґрунту, і води, й рослинного та насіннєвого матеріалу, і ЗЗР та добрив, і продуктів харчування. Воду досліджуємо як зі свердловин, так і з водойм, — розповідає Тетяна Мауріна, інженер-дослідник лабораторії елементного аналізу «Інституту здоров’я рослин». — Загалом ми проводимо дослідження води на вміст 33 хімічних елементів згідно з ДСТУ 11885. Маємо можливість досліджувати воду на вміст близько 70 хімічних елементів завдяки нашим високоточним приладам».

Одним із найважливіших показників під час застосування ЗЗР є визначення водневого показника pH води робочого розчину, яка буде застосовуватися для обприскування культур, адже кожен препарат працює лише за «свого» оптимального рівня pH.

В «ІНСТИТУТІ ЗДОРОВ’Я РОСЛИН» КОМПАНІЇ UKRAVIT ПІД ЧАС ДОСЛІДЖЕННЯ ВОДИ ВИЗНАЧАЮТЬ: ЗАЛИШКИ ПЕСТИЦИДІВ, ВМІСТ ІОНІВ, ЩО СПРИЧИНЯЮТЬ ЖОРСТКІСТЬ, ОРГАНОЛЕПТИЧНІ ТА ХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ, А ТАКОЖ ВОДНЕВИЙ ПОКАЗНИК PH, ЗАГАЛЬНУ ЖОРСТКІСТЬ ТА ЗАГАЛЬНУ ЛУЖНІСТЬ, ЕЛЕКТРОПРОВІДНІСТЬ ТА БАГАТО ІНШИХ ПОКАЗНИКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОТРЕБ ЗАМОВНИКА

Слід відзначити, що всі пестициди — похідні 2,4-Д, гліфосат, дикамба, піретроїди та й інші ЗЗР, крім сульфанілсечовини, потребують кислого рН робочого розчину для ефективного їх впливу на шкідливі об’єкти, водночас як за лужного рН робочого розчину їх діюча речовина буде гідролізуватися (розкладатися).

«Щоб ЗЗР або позакореневі добрива показали максимальний ефект, до води робочого розчину з рН понад 7 потрібно обов’язково додати підкислювач або підкислювач — кондиціонер води. Якщо взяти всі води, які нині є в нас в Україні, то 90% з них мають pH понад 7, а той 8, 10, є й 12. Такий високий рівень pH може спричиняти лужний гідроліз діючих речовин, а також гідроліз комплексонатів мікродобрив. Це потрібно враховувати агровиробникам за приготування робочого розчину ЗЗР і мікродобрив і обов’язково застосовувати поліпшувачі води. 

У лабораторіях «Інституту здоров’я рослин» також здійснюють дослідження на вміст солей у воді. Останні суттєво коригують роботу засобів захисту рослин. Як пояснює Сергій Адаменко, вміст солей у воді залежить від природних відкладів вапняків, гіпсу та доломітів, які є у водоймищі. Іони кальцію та магнію поступають у воду в результаті взаємодії розчиненого CO2 з мінералами та за інших процесів розчинення та хімічного вивітрювання гірських порід. Джерелом надходження цих іонів можуть бути також мікробіологічні процеси, що є на площах водозбору, у донних відкладах, а також стічні води різноманітних виробництв. До речі, їхня концентрація підвищується у період посухи.

АГРОВИРОБНИКАМ ВАРТО ЗВАЖАТИ НА ТАКИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ НЮАНС: ЗА РІВНЯ РН ВОДИ ВІД 4,5–6,0 РОБОЧИЙ РОЗЧИН МОЖЕ ЗБЕРІГАТИСЯ НЕ БІЛЬШЕ ДОБИ. НАТОМІСТЬ ЗА РН ВОДИ РОБОЧОГО РОЗЧИНУ 6–7 ПОТРІБНО ВІДРАЗУ ПІСЛЯ ПРИГОТУВАННЯ ЙОГО ЗАСТОСУВАТИ, ОСКІЛЬКИ ЧЕРЕЗ 1–2 ГОД. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВПЛИВУ ЗЗР НА ШКІДЛИВІ ОБ’ЄКТИ БУДЕ РІЗКО ЗНИЖУВАТИСЯ

«Якщо подивитись на якість води в Україні, можна відзначити таке: 80–90% води, яку ми сьогодні застосовуємо в сільському господарстві, має середню, високу та дуже високу жорсткість, і вміст солей може сягати і 12 г/л.
Є лише декілька областей в Україні, де вода є м’якою, — це Закарпатська, Волинська, Рівненська, Тернопільська, Львівська, Чернівецька, Чернігівська та частково Полтавська. Ми до цього питання підійшли професійно, перевіривши усі води, які є в Україні, на жорсткість. А тому зараз успішно управляємо якістю води. Це дає змогу нам використовувати будь-яку воду для поливу або для обприскування культур — зі свердловин, річок, озер, ставків», — наголошує Сергій Адаменко.